5 клас розчини в природы



32. Розчини в природі. Значення води в природі

Вода – універсальний і досить поширений розчинник у неживій природі.

Сучасний світ рослин і тварин, сама людина завдячують своїм існуванням воді. Рослинам вона потрібна, щоб розчиняти і транспортувати поживні речовини по всьому тілу. Адже рослини живляться тільки тими речовинами, які містяться в ґрунті в розчиненому стані.

3. У воді річки чи моря міститься більше розчинених речовин? Як це довести?

Способом випаровування, оскільки великі частинки не випаровуються.

4. Розглянь малюнок і склади за ним розповідь про те, де і як людина використовує воду.

Люди навчилися використовувати воду у різниз цілях, наприклад, для вироблення електроенергії, для цього будують гідроелектро станції. А також воду використовують для приготування їжі і подорожів до іншого континента, чи туристичних подорожей у океані, чи морі.

Вода також служить у декораціях, а саме у акваріумах для середовища у якому живуть рибки.

Також поливання рослин і миття доріг.

Підсумки

  • Розчини – найпоширеніші суміші на Землі.
  • Природними розчинами неживої природи є вода океанів, морів, річок, озер, підземні води.
  • Усі процеси життєдіяльності організмів відбуваються за участю водних розчинів речовин.
  • Воду та її розчини обширно використовують у побуті й на виробництві.

Сторінка природодослідника

Виконай завдання. Проведи спостереження за водоймами твоєї місцевості. З’ясуй, які природні та штучні водойми є на її території. З якою метою та як люди їх використовують? Чи є джерельна вода і чи нередко йдуть дощі у твоєму краї? Експериментальним шляхом вияви розчинені речовини у воді різних водойм. Порівняй одержані результати та запиши їх у зошит.

Допоможуть дорослі

Поспілкуйся з дорослими членами твоєї родини і склади розповідь про те, як ваша родина використовує воду. Залежно від місця твого проживання з’ясуй:

  • з якого джерела ви берете воду для вживання в їжу;
  • яку воду ви використовуєте для прання, миття, поливу тощо;
  • чи сплачуєте ви за користування водою. Якщо так, то наскільки це відчутно для бюджету сім’ї;
  • якщо джерелом води є ваша криниця, то если її викопали і на яку глибину;
  • чи ощадно ваша родина використовує воду.

Склади корисні поради щодо заощадження води і поділися ними з друзями, однокашниками, родичами.

Источник

Розчини в природі та побуті

Прикладами розчинів у природі є солона морська вода, мінеральна вода природних джерел, рідинні середовища живих організмів (кров, лімфа), клітинний сік рослин. У побуті ми зустрічаємось з різними розчинами, такими як чай, кофе та інші напої, миючі засоби, будівельні суміші. 

Інструкція з виготовлення розчину

• Обчисліть масу солі та об’єм води, необхідні для виготовлення розчину.

• За потреби подрібніть сіль, призначену для виготовлення розчину.

• Відважте сіль, необхідну для виготовлення розчину.

• Відміряйте воду для розчинення солі.

• У колбу або хімічний стакан потрібної ємності помістіть наважку солі й невеликими порціями, обережно перемішуючи скляною паличкою або круговими рухами посудини, добавте попередньо відміряну порцію води. Ретельно перемішуйте воду і сіль аж до повного розчинення.

• Аби перевірити правильність виготовлення розчину, зверніться до вчителя або лаборанта (у який спосіб можна швидко перевірити правильність виготовлення розчину?).

• За потреби профільтруйте розчин, перелийте його у посудину та закоркуйте її. На етикетці зазначте дату виготовлення розчину та масову частку розчиненої речовини.

Мета́ли ( від грец. μέταλλον — «шахта», «кар’єр», «добування з надр землі») [1] — клас хімічних елементів і речовин з такимихімічними та фізичними властивостями:

· добре проводять електричний струм і тепло,

· непрозорі, але здатні відбивати світло (мають металічний блиск),

· ковкі, що дозволяє надавати виробам з них потрібної форми та розвальцьовувати їх,

· пластичні, що дає можливість витягати їх у тонкий дріт.

· при участі у хімічних реакціях є донорами електронів (віддають електрони).

Властивості[ред. • ред. код]

Вимоги до металів та їх сплавів ставляться в залежності від їхнього призначення. Наприклад, метал рейок і бандажів повинен бути міцним і стійким проти зносу, метал ресор — пружним, метал заклепок — пластичним, метал електричних проводок повинен мати малийелектричний опір, метал зварних конструкцій добре зварюватися і не гартуватися при охолодження на повітрі, а метал деталей, що працюють в агресивних середовищах, бути стійким до корозії.

Область застосування металів визначається їх властивостями. Властивості металів поділяють на:

· механічні (ударна в’язкість, пластичність, міцність і твердість металу)

· технологічні (фізична і технологічна зварюваність, ковкість, плавкість, оброблюваність різанням)

· фізичні (колір, питома маса, теплова і електрична провідність, магнітні якості)

· хімічні (стійкість проти корозії, жароміцність)

Механічні та фізичні властивості[ред. • ред. код]

Основні фізичні і механічні властивості найпоширеніших металів приведені в таблиці.

Метали Густина,ρ, кг/м 3 Температура плавлення, °C Температура кипіння, °C Границя міцності, σв, МПа Відносне видовження,δ, % Твердість,HB Лінійний коефіцієнт теплового розширення, α, при 20 °C (10 −6 /°C)
Залізо 21. 55 50. 70 11,5
Алюміній 80. 110 20. 30 23,1
Мідь 16,5
Магній 170. 200 10. 12 25. 30 25,7
Нікель 400. 500 13,9
Титан 300. 550 20. 30 1,2
Молібден 800. 1200 150. 160 5,8. 6,2

Усі метали (за винятком ртуті) за звичайних умов є кристалічними речовинами. Їхні атоми розташовані в певному геометричному порядку і утворюють просторовукристалічну ґратку. У вузлах кристалічної ґратки містяться іони металів. Валентні електрони дуже слабо зв’язані з атомами і можуть легко рухатися по всьому об’єму металу, переходячи від одних іонів до інших.

Легкою рухливістю валентних електронів пояснюється висока електропровідність і теплопровідність металів. На відміну від розчинів і розплавів при проходженні електричного струму через металічний провідник переносу частинок речовини не відбувається. Метали мають електронну електропровідність. За електропровідністю і теплопровідністю метали розміщуються в однаковому порядку. Найкращими провідниками електричного струму є срібло, мідь, золото і алюміній.

Характерна особливість металів — металічний блиск, тобто здатність добре відбивати світло. Але ця здатність проявляється лише тоді, коли метал утворює суцільну і гладку (поліровану) поверхню.

Дуже важливою властивістю більшості металів є пластичність, тобто здатність змінювати зовнішню форму за дії сторонньої сили і зберігати набуту форму після припинення впливу зовнішньої дії. На цій здатності базуються різні способи механічної обробки металів: прокатка, кування, штамповка, волочіння тощо. Однак ця властивість у різних металів виявляється неоднаково. Здатність розкатуватись у тоненькі листи і витягуватись у тоненький дріт найкраще виявляється у золота, срібла, міді, алюмінію і олова, трохи гірше в заліза і цинку. Деякі метали зовсім не виявляють пластичності, вони дуже крихкі — це бісмут, манган і особливо стибій (сурма). При ударі вони розпадаються на шматочки.

За густиною метали умовно поділяють на легкі (густина яких до 5 г/см 3 ) і важкі (густина яких понад 5 г/см 3 ). До найлегших металів належать літій, калій і натрій. Легкі метали — манган, алюміній і титан. Найважчими вважаються ртуть, золото, платина і осмій.

Читайте также:  Географические особенности природы западной сибири решу егэ

За твердістю метали теж дуже відрізняються один від одного. Найтвердішим металом є хром, який дряпає скло. За ним іде вольфрам, нікель тощо. До найм’якших металів належать калій і натрій, які легко ріжуться ножем. Дуже м’яким є також свинець. (Див. таблиця густин речовин; таблиця відносної твердості речовин)

За температурами плавлення метали теж різко відрізняються один від одного. Найнижчу температуру плавлення має ртуть (—39°С), за нею йде цезій (28,5 °C), рубідій(38,5 °C), калій (62,3 °C), а найвищу — вольфрам (3410 °C). (Див. таблиця температур плавлення речовин)

За забарвленням метали умовно поділяють на чорні — залізо, манган та їх численні сплави (чавун, сталь) і кольорові, до яких відносять усі інші метали. Відповідно до цього і промисловість, яка їх добуває, називають чорною і кольоровою металургією.

Хімічні властивості[ред. • ред. код]

Характерною особливістю металів є здатність їх атомів віддавати свої валентні електрони і утворювати позитивно заряджені іони. На відміну від неметалів метали негативно заряджених іонів не утворюють. Отже, вільні метали є відновниками. Чим легше даний метал віддає свої валентні електрони, тим він активніший відновник. За хімічною активністю метали можна розподілити на три групи: високоактивні — калій, натрій, барій, кальцій і ін., середньої активності — цинк, залізо, нікель тощо і малоактивні — срібло, золото і платина. Відносну активність металів можна визначити за положенням елемента в періодичній системі Д. І. Менделєєва: металічний характер елементів і хімічна активність металів посилюється в періодах справа наліво, а в головних підгрупах — згори донизу. Типові металічні елементи перебувають у лівому нижньому куті довгого варіанта періодичної системи. Це францій, цезій, радій.

Високоактивні метали з киснем повітря енергійно взаємодіють вже за звичайної температури, утворюючи оксиди, наприклад:

Тому лужні і лужноземельні метали зберігають під шаром гасу, щоб запобігти їх окисненню киснем повітря. Метали середньої активності окиснюються киснем повітря лише з поверхні, покриваючись тонкою оксидною плівкою, яка запобігає дальшому окисненню металу. Наприклад:

Але за високої температури вони енергійно взаємодіють з киснем і перетворюються в оксиди.

Малоактивні (благородні) метали з киснем безпосередньо не реагують взагалі. Більшість металів може безпосередньо реагувати з сіркою, хлором та майже усіма неметалами, особливо за високої температури. З водою сильно активні (лужні і лужноземельні) метали взаємодіють вже за звичайної температури з виділенням водню і утворенням розчинних гідроксидів (лугів), наприклад:

Метали середньої активності, наприклад залізо, реагують з водою (водяною парою) лише за сильного розжарення:

Малоактивні метали з водою не реагують ні за яких умов. Відношення металів до кислот визначається їх місцем в електрохімічному ряду напруг (ряду активності). Усі метали, що займають місце в ряду напруг лівіше від водню, взаємодіють з кислотами з утворенням солей і виділенням водню (з нітратної кислоти водень не виділяється!) Метали, що займають місце в ряду напруг правіше від водню, водню з кислот не витісняють. Але деякі з них можуть реагувати з концентрованою сульфатною кислотою за нагрівання з утворенням солі і виділенням діоксиду сірки SO2, наприклад:

Що ж стосується нітратної кислоти, то за взаємодії її з усіма металами незалежно від їх місця в ряду напруг водень з HNO3 не виділяється, а утворюються оксиди азоту і сіль металу. Наприклад:

Немета́ли — прості речовини, які не мають властивостей металів, а саме: металічного блиску, непридатні для кування, погано проводять тепло, електричний струм.

За електронною будовою зовнішнього енергетичного рівня атомів більшість неметалічних елементів є р-елементи, а Гідроген і Гелій — s-елементами. На зовнішньому енергетичному рівні мають від 3 до 8 електронів, крім гідрогену та гелію (1 та 2 електрони відповідно). У хімічних реакціях атоми неметалів, як правило, приєднуютьелектрони і перетворюються на негативно заряджені йони — аніони. Неметалічний характер елементів і хімічна активність неметалів посилюються в періодах зліва направо, а в головних підгрупах — знизу догори.

До неметалів зараховують 22 хімічних елементи: водень (гідроґен), азот, арсен, силіцій, кисень (оксиґен), флуор, хлор, інертні гази, бром, карбон, фосфор, сульфур,селен, йод, астат, телур, бор. Типові оксиди неметалів є ангідридами. Різкої межі між металами, металоїдами та неметалами немає.

Частина неметалів має атомну будову. Із окремих атомів складаються інертні гази — гелій, неон, аргон, криптон, ксенон і радон. У графіті, алмазі, силіції, борі,червоному фосфорі всі атоми сполучені один з одним. Водень, азот, кисень, фтор, хлор, бром, йод мають двохатомні молекули. Більшу кількість атомів містять молекули озону О3, білого фосфору Р4, сірки S8, фулерену С60. Атоми в неметалах сполучені ковалентними неполярними зв’язками.

Источник

РОЗДІЛ 3 ЗЕМЛЯ — ПЛАНЕТА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Вода так міцно увійшла в наш побут, що ми й не уявляємо свого існування без неї. Цю речовину справедливо називають колискою життя. Адже перші живі істоти, що з’явилися на нашій планеті мільйони років тому, мешкали у воді. Найбільш чистою природною водою є вода айсбергів, хоча і в ній міститься чимало домішок. Решта води на нашій планеті — це різного складу розчини.

• Розчини в неживій природі

Вода — універсальний і досить поширений розчинник у неживій природі. Свідченням цього є вода морів і океанів, річок, озер, ставків, колодязна й артезіанська вода, ґрунтові води (мал. 111).

Мал. 111. Вода в неживій природі

Високий уміст розчинених речовин має морська вода. Так, випарюванням 1 л морської води одержують до 35 г морських солей. Хто бував на морі чи океані, той пам’ятає солоно-гіркий смак морської води. Це тому, що, крім солоної кухонної солі, у її складі є ще й інші солі, гіркі на смак. Вода прісних водойм теж містить розчинені речовини, щоправда, у значно меншій кількості, ніж солоних.

Проте не лише тверді речовини розчинені в природній воді. І солона, і прісна вода є одночасно розчином газуватих речовин (складових повітря). Це має важливе значення для життєдіяльності тварин і рослин, які живуть у воді й дихають розчиненим у ній повітрям.

• Роль води на планеті Земля

Світовий океан — так називають безперервний водний простір на поверхні Землі — відіграє величезну роль у житті планети. Улітку, поглинаючи сонячні промені, він охолоджує суходіл, а взимку віддає накопичене тепло, зігріваючи землю. Унаслідок випаровування води з поверхні Світового океану утворюються хмари, з яких на землю випадає живильна волога у вигляді дощу та снігу.

• Навіщо вода потрібна живій природі

Здатність води розчиняти різні речовини не менш важлива і в живій природі. Сучасний світ рослин і тварин, сама людина завдячують своїм існуванням воді. Рослинам вона потрібна, щоб розчиняти і транспортувати поживні речовини по всьому тілу. Адже рослини живляться тільки тими речовинами, які містяться в ґрунті в розчиненому стані. Посушливого літа, навіть за достатньої кількості в ґрунті поживних речовин, високих урожаїв збирати не вдається.

Читайте также:  Зверек норка на природе

Вода підтримує форму та пружність рослин, бере участь в утворенні рослинами органічних речовин.

Для багатьох тварин і рослин прісні та солоні водойми є місцем їхнього оселення. На малюнку 112 ознайомся з деякими з мешканців водойм і наведи власні приклади.

Пригадай, як швидко і вправно плаває риба у воді і яка вона безпорадна без неї.

У складі тіл тварин і людини найбільше води. Навіть кістки й зуби мають у своєму складі воду, не кажучи вже про кров, піт і слину. Яку роль відіграє вода в тілі людини? Насамперед роль розчинника. Тисячі хімічних реакцій, що відбуваються в живому організмі з їжею, без води були б просто неможливі. Поживні речовини, які утворюються при цьому, та речовини, що підлягають виведенню з організму, переносяться кров’ю. У складі крові багато води.

Улітку ми споживаємо води більше, ніж узимку. Це зумовлено ще однією важливою її роллю — захищати організми від перегрівання. Так, під час перегрівання у людини виділяється піт. Унаслідок цього навіть за найбільшої спеки температура її тіла залишається постійною. Доросла людина щодоби споживає близько двох літрів води.

Мал. 112. Мешканці водойм: бабка (1), окунь (2), крокодил і жаба (3), котушка (4), водяні рослини (5, 6)

Як людина використовує воду

Щороку зростає споживання прісної води, а запаси її не збільшуються, а зменшуються. Жителі великих міст уживають у їжу переважно річкову воду. Така вода проходить тривалий обробіток, знезараження, фільтрування, опромінення озоном тощо. Усе це потребує великих витрат коштів. Пам’ятай про це й не залишай кранів відкритими.

Вода здатна розчиняти в собі як мийні засоби, так і деякі забруднювачі. На цьому ґрунтується прання білизни. Значну кількість ліків виготовляють у вигляді водних розчинів.

Консервуючи овочі та фрукти, готуючи варення і компоти, ми користуємося розчинами цукру, кухонної солі, оцтової та лимонної кислоти.

А ще воду як речовину людина використовує в багатьох хімічних виробництвах. Є багато заводів, де потрібно охолоджувати вироблену продукцію або нагрівати речовини перед проведенням хімічних реакцій. Досить часто це теж роблять за допомогою води.

ü Розчини — найпоширеніші суміші на Землі.

ü Природними розчинами неживої природи є вода океанів, морів, річок, озер, підземні води.

ü Усі процеси життєдіяльності організмів відбуваються за участю водних розчинів речовин.

ü Воду та її розчини широко використовують у побуті й на виробництві.

Виконай завдання. Проведи спостереження за водоймами твоєї місцевості. З’ясуй, які природні та штучні водойми є на її території. З якою метою та як люди їх використовують? Чи є джерельна вода і чи часто йдуть дощі у твоєму краї? Експериментальним шляхом вияви розчинені речовини у воді різних водойм. Порівняй одержані результати та запиши їх у зошит.

Запитання і завдання

1. Наведи приклади розчинів у природі.

2. Яке значення води в живій природі?

3. Де вміст розчинених речовин більший — у воді річки чи моря? Як це довести?

4*. Розглянь малюнок 113 і склади за ним розповідь про те, де і як людина використовує воду.

Мал. 113. Використання води

Поспілкуйся з дорослими членами твоєї родини і склади розповідь про те, як ваша родина використовує воду. Залежно від місця твого проживання з’ясуй:

— з якого джерела ви берете воду для вживання в їжу;

— яку воду ви використовуєте для прання, миття, поливу тощо;

— чи сплачуєте ви за користування водою. Якщо так, то наскільки це відчутно для бюджету сім’ї;

— якщо джерелом води є ваша криниця, то коли її викопали і на яку глибину;

— чи ощадно ваша родина використовує воду.

Склади корисні поради щодо заощадження води і поділися ними з друзями, однокласниками, родичами.

Источник

Вода — розчинник. Розчинні й нерозчинні речовини.
план-конспект урока по природоведению (5 класс) по теме

Цибулько Тетяна Сергіївна

Розкрити значення води як розчинника, ознайомити з поняттями «розчинні та не­роз­чинні речовини»; розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам’ять учнів, навички групової діяльності на уроці; формувати науковий світогляд, навички співробітництва та співдружності, виховувати сумлінність та наполегливість при виконанні завдань, дбайливе ставлення до води.

Скачать:

Вложение Размер
prirodoznavstvo_5_kl.docx 22.44 КБ

Предварительный просмотр:

Тема уроку Вода — розчинник.
Розчинні й нерозчинні речовини

Мета уроку: розкрити значення води як розчинника, ознайомити з поняттями «розчинні та нерозчинні речовини»; розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам’ять учнів, навички групової діяльності на уроці; формувати науковий світогляд, навички співробітництва та співдружності, виховувати сумлінність та наполегливість при виконанні завдань, дбайливе ставлення до води.

Очікувані результати: учні називають властивості води; наводять приклади розчинних і нерозчинних речовин; описують результати власних спостережень і дослідів.

Базові поняття та терміни: вода, розчинник, розчини, розчинні та нерозчинні речовини.

Тип уроку: комбінований.

§ I. Організаційний момент

§ II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Повідомлення теми уроку. Дидактична гра «Доміно» (робота в парах).

Тема на дошці закрита. Кожна пара учнів отримує набір літер, з яких має скласти ключове слово теми. Після того як слово буде розгадане, учитель відкриває на дошці напис теми уроку, оголошує її.

3. Оголошення мети та завдань уроку.

Учитель пропонує учням визначити мету уроку та завдання, які вони мають розв’язати на уроці. (Завдання записуються на зворотному боці дошки або записуються на дошку після їх визначення.)

Грандіозні речі робляться грандіозними засобами, одна природа робить велике даром. (О. Герцен)

7. Проблемна ситуація. Обговорення казки.

Два віслюки йшли однією дорогою, кожний ніс свою поклажу. Одного було нав’ючено сіллю, а іншого — ватою. Перший віслючок йшов дуже-дуже повільно, ледь переплітаючи ноги — такою важкою була його ноша. Інший віслюк був дуже веселий, йшов легко та радіючи.

Невдовзі віслюки підійшли до річки, яку їм слід було подолати. Тварина, що була нав’ючена сіллю, зупинилась у воді й стала викупуватись — віслюк то лягав у воду, то знову піднімався на ноги, плескався як хотів. Коли віслючок вийшов із річки, його поклажа стала набагато легше. Другий віслюк, поглянувши на першого, також почав купатись. Проте, на відміну від першого, чим довше він купався, тим важче ставала його поклажа — вата, що була нав’ючена на нього.

— Чому ж так сталося?

— Що відбулось із поклажею першого віслюка?

— Чому поклажа другого віслюка стала важчою?

Учитель підводить учнів до розуміння того, що сіль розчинилась у воді й частка її просто вимилась із поклажі. Тобто сіль є розчинною речовиною. А вата, навпаки, увібрала в себе воду, тому стала важчою. Отже, вата є нерозчинною.

Розчинні та нерозчинні речовини можуть приносити як користь, так і бути шкідливими. Тому, чим більше ми знаємо про розчинні речовини, тим легше нам буде в житті.

III. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1) Вода — розчинник.

(а) Слово вчителя з елементами бесіди; б) складання схеми; в) демонстрація дослідів.)

Відомо, що вода має багато властивостей. Однією з них є те, що вода є розчинником.

Розчинники — хімічні сполуки або суміші, які здатні розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні суміші, що складаються з двох або більшого числа компонентів.

Розчинники поділяють на органічні та неорганічні.

Існує багато органічних розчинників: нафтові, спирти, прості та складні ефіри тощо. Органічні розчинники дуже широко застосовують, коли виготовляють пластмаси, лаки, фарби, синтетичні волокна, смоли, клеї в гумовій промисловості. Їх також застосовують і з іншою метою, наприклад для хімічного чищення одягу.

До неорганічних розчинників належать рідкий аміак (він є розчинником для лужних металів, фосфору, сірки, солей та речовин), рідкий сірчистий ангідрид (розчинник для багатьох органічних і неорганічних з’єднань) тощо. Проте найпоширенішим і найкращим неорганічним розчинником, вживаним для великого числа неорганічних і органічних сполук, є вода.

Вода утворює однорідні суміші з багатьма твердими, рідкими, газоподібними речовинами. Такі суміші називаються розчинами. Воду називають розчинником, а іншу речовину розчину — розчиненою речовиною. Згадаймо казочку, яку ви почули на початку уроку і проведемо дослід.

Дослід 1. У склянку з водою кидаємо ложку солі. Розмішуємо її та спостерігаємо. Спочатку кристалики солі стають дрібнішими, а потім і зовсім зникають. Та чи зникли вони насправді? Спробуйте воду на смак. Яка вона? (Солона.) Отже сіль не зникла, вона стала невидимою, розчинилась у воді.

— Що в цьому досліді є розчинником? (Вода.)

— Що є розчиненою речовиною? (Сіль.)

Дослід 2. Пропустимо розчин води та солі через фільтр. Що сталося з водою? Спробуйте, яка вона на смак? (Солона.) Чи залишилась сіль на фільтрі? (Ні.) Отже, фільтр не зміг відділити часточки солі від молекул води.

Таким чином, можна зробити висновок, що сіль — це розчинна речовина. Сіль із водою утворює розчин.

У різних розчинах часточки розчиненої речовини рівномірно розподіляються між молекулами розчинника — води. Розчини можуть складатися з двох або більше розчинених речовин. На розчинність також впливає температура. Переважна більшість твердих речовин краще розчиняються в гарячій воді, ніж у холодній. Газоподібні ж речовини, навпаки, гірше розчиняються в гарячій воді.

— Чому так відбувається? (Під час нагрівання молекули газу віддаляються одна від одної на великі відстані.)

Пригадайте, у якій воді ми зустрічаємо газ? (У мінеральній столовій воді.) Правильно, будь-яку газовану мінеральну воду (наприклад, «Моршинську», «Березівську», «Бонакву» тощо) виготовляють, розчиняючи у воді з мінеральних джерел вуглекислий газ.

Також необхідно знати, що на розчинність впливає стан подрібнення речовини: чим дрібніші частинки, тим швидше вони розчиняться у воді.

Здатність речовини розчинятися у воді (або іншому середовищі) називають розчинністю.

Мірою розчинності є кількість грамів речовини, яка при даній температурі розчиняється у 100 г води з утворенням насиченого розчину.

Вода може утворювати розчини з твердими речовинами, рідиною та газоподібними речовинами.

2. Розчинні й нерозчинні речовини.

(а) Слово вчителя; б) повідомлення учнів; в) демонстрація дослідів.)

Отже, вода має здатність розчиняти деякі речовини. Проте не всі речовини можна розчинити у воді. Речовини, які розчиняються у воді,— це розчинні, які не розчиняються — нерозчинні.

Для того щоб розрізняти їх, проведемо кілька дослідів.

Дослід 1. Насипаємо до склянки з водою ложку цукру. Розмішуємо його і спостерігаємо.

— Що відбувається із цукром? (Те ж, що і з сіллю, він зникає.)

— Чому він «зникає»? (Він розчиняється у воді.)

Отже, цукор є розчинною речовиною.

Дослід 2. У склянку з водою насипаємо ложку чистого промитого річкового піску. Розмішуємо його і спостерігаємо.

— Що відбувається з водою? (Вона змінила колір та прозорість.)

— Що відбувається із часточками піску? (Нічого.)

Проціджуємо воду крізь паперовий фільтр.

— Чи змінюються властивості води? (Так, вона стає прозорою та безбарвною.)

— Куди подівся пісок? (Він залишився на паперовому фільтрі.)

Отже, пісок є нерозчинною речовиною.

Таким чином ми можемо перевірити будь-яку речовину на розчинність у воді (що ви і зможете зробити під час дослідницького практикуму). Кожного разу ви маєте робити висновок про те, розчинна це речовина чи ні. Тому запам’ятаємо: якщо часточки речовини стають у воді невидимими і проникають разом із водою крізь фільтр — це розчинна речовина; якщо часточки речовини плавають у воді або осідають на дно і затримуються фільтром — це нерозчинні речовини.

Наприклад, у воді розчиняються сіль, цукор, марганець, миш’як.

Нерозчинними у воді є пісок, олово, бензин, алюміній.

§ IV. Закріплення нового матеріалу

1. Дослідницький практикум: вивчення розчинності глини, олії, лимонної кислоти тощо або дослідження впливу різних температур на розчинення цукру. Робота в групах. (Роздавальний матеріал.)

§ V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати повідомлення про розчини у природі.

§ VI. Підбиття підсумків уроку

1. Інтерактивна гра «Мікрофон».

— Які речовини розчинні у воді?

2. Слово вчителя.

Досвід — дитина думки, а думка — дитина дії. (Б. Дізраелі)

Сьогодні ми набули досвіду й нових знань, які залишаться з нами на все життя. Тепер ви знаєте, що таке розчини, як вони утворюються та де їх можна зустріти.

По теме: методические разработки, презентации и конспекты

Вода. методы определения состава воды.Вода в природе, способы ее очистки.

Разработка урока химии в 8 классе, для учащихся обучающихся по программе Рудзитиса Г.Е., Фельдмана Ф.Г. материал урока включает элементы исследовательской деятельности учащихся. к уроку разработ.

Цель мероприятия: повысить уровень информированности учащихся 8-ых классов в вопросе защиты воды как важнейшего природного источника жизнеобеспечения человека. Информация о значении воды, содержании е.

Презентация составлена для внеклассного мероприятия «Вода. Вода. Кругом вода. «, которое проводилось для учащихся восьмых классов с целью повысить уровень информированности в вопросе защиты воды.

Конспект урока» Вода. Методы определения состава воды — анализ и синтез. Вода в природе и способы ее очистки»

Конспект урока с презентацией по ФГОС.

презентация по теме урока «Вода. Методы определения состава воды — анализ и синтез. Вода в природе и способы ее очистки»

Внеклассное мероприятие можно провести в рамках недели географии, а также как обобщающий урок по теме «Гидросфера» в 6 классе.. Форма мероприятия — игра по типу телевизионной игры «Вопрос на засыпку».

«Вода, вода, кругом вода. » интеллектуальная игра для учащихся по химии и не только, презентация

Игра подготовлена для учащихся 9 классов, состоит из 16 вопросов, объединенных в отдельные конкурсы: Географический, Биологический, Свойства воды, Обо всем понемногу. Правильные ответы появляются.

Источник